У Шевченка ми можемо побачити стійку смислову сув’язь понять "історія", карнавал і поняття, що сьогодні передається словом "політика". Проте саме всупереч цій фатальній сув’язі утверджувався Шевченків світ автентичних цінностей, етики майбутнього, проростала перформативна сила Шевченкового міфу про українську державність, який стане органічною частиною колективних уявлень українців, фундаментальною символічною передумовою державної незалежності.
Інститут був заснований 19 червня 99 рішенням V з'їзду ЛДПУ.
Одночасно були скасувані Інститут ЛДПУ в Львові (1995) та Центру комплексних досліджень у Києві (1992) з Інформаційним центром для підприємців (1993) та Інститутом приватизації (1994). Це було зроблено з метою об’єднання всіх наукових інституцій партії в єдину структуру.
Директором інституту був призначений Володимир Никифорович Климчук, що був головою ЛДПУ з 1992 по 1997 роки, кандидат філологічних наук. Інститут повинен був об’єднати наукову діяльність партії, приступити до розробки фундаментальних робіт з теорії лібералізму, його світоглядних, філософських, соціологічних, економічних, політичних та ідеологічних основ, спостерігати за ідеологічною діяльністю партії в цілому, вести інформаційну та дослідницьку діяльність щодо відпрацювання конкретних дій партії та її організацій, вести пропагандистську та освітню роботу в інтересах партії. Серед першочергових завдань, що були поставлені перед інститутом, можна виділити такі:
формування Вченої ради;
створення бібліотеки, архіву історії партії;
формування сторінки в Інтернеті;
організація пропаганди;
запуск діяльності освітніх центрів;
проведення досліджень в галузі філософії, економіки, соціології, політичного лібералізму;
проведення конференцій;
створення інформаційного агентства і кураторство над ним;
організація матеріалів у ЗМІ;
організація власного періодичного видання.
Частина перерахованих заходів реалізовувалась спільно з виконавчими органами партії та іншими її структурами.
Стосовно столичної влади можна сказати, що після заняття громадянами столичної мерії, враховуючи відсутність мера, відсторонення керівника адміністрації, закінчення мандату складу Київради, опозиції можна було створити тимчасові органи керівництва столицею, в тому числі в усіх районах. Але щодо кожної справи можна впевнено говорити, коли маєш достатній ресурс.